Група 3 А с/с. Лекція №3 . Викладач Гладкий О.А. Предмет "М/С в інфектології" Дата 08 лютого 2021р. ТЕМА №3 Черевний тиф.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Група 3 А с/с.  Лекція №3 .

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "М/С в інфектології"

Дата  08 лютого 2021р.

 

                              ТЕМА №3 Черевний тиф.

Визначення. Етіологія.  Епідеміологія.  Класифікація.

Патогенез. Клінічні прояви. Діагностика.

Медсестринський процес при черевному тифі: значення даних анамнезу, медсестринського об’єктивного обстеження, визначення проблем пацієнта, встановлення медсестринських діагнозів.

Значення планування та реалізації медсестринських втручань.

Заходи із специфічної лабораторної діагностики.

Роль медсестринського спостереження, догляду, виконання лікарських призначень із специфічної та неспецифічної терапії з оцінюванням результатів медсестринських втручань та їх корекцією.

Принципи профілактики.

Правила забору матеріалу

Для дослідження беруть кров хворого, кал, сечу, жовч.                   Гемокультуру збудника можна виділити з першого дня хвороби

протягом усього гарячкового періоду. Кров з вени вносять у флакон з жовчним бульйоном чи середовищем Раппопорта у співвідношенні 1:10. На 1-му тижні хвороби беруть 10 мл крові, на 2-му – 15 мл, на 3-му і пізніше – 20 мл. З 10-12-го дня хвороби можна виділити копро- та уринокультуру. На 11-й день нормальної температури роблять дуоденальне зондування, щоб отримати жовч для виділення білікультури. Кал, сечу чи жовч збирають у стерильні баночки і відправляють у

бактеріологічну лабораторію, де матеріал засівають на тверде живильне

середовище Плоскірева.

Узяття сечі для бактеріологічного дослідження

 

Основні етапи	Зміст
1. Підбір необхідного матеріалу та інструментарію	Стерильні м'які катетери, пінцет, тампони, стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду, стерильні флакони, стерильний гліцерин, лоток для сечі, мило, щітки, клейонка, шприц, захисні рукавички
2.Заповнення медичної документації	Оформляють направлення за формою 204/0, позначають флакони.
3.Надання хворому необхідного положення	Хворого кладуть на спину (ноги його напівзігнуті в колінах і розведені). Між ногами кладуть клейонку та лоток для сечі.
4.Підготовка медичного персоналу	Руки старанно миють і надягають захисні рукавички
5.Підготовка хворого	У чоловіків проводять туалет зовнішніх статевих органів спочатку із застосуванням мила, потім промивають теплою водою і витирають стерильною серветкою. Жінкам після спринцювання (за наявності виділень із піхви) лівою рукою розводять соромітні губи, а правою – зверху донизу, у напрямку до відхідника, обробляють зовнішні статеві органи стерильними марлевими серветками, просякнутими теплою мильною водою, в напрямку спереду назад, потім ще раз промивають теплою водою і витирають стерильною серветкою. Протягом усієї процедури соромітні губи мають бути розширеними, пальцями їх не торкаються.
6.Узяття сечі на посів	У стерильний посуд збирають середню порцію вільно випущеної сечі в кількості 3-5 мл. Відбору сечі за допомогою катетера бажано уникати у зв’язку з ризиком інфікування сечовивідних шляхів
7.Показання до взяття сечі катетером	у разі неспроможності хворого самостійно спорожнити сечовий міхур або для розмежування запального процесу в нирках і сечовому міхурі
8.Фіксація катетера	Заокруглений кінець м'якого катетера тримають за допомогою стерильного пінцета, а кінець зовнішньої частини – затискають ІV і V пальцями цієї самої руки
9.Уведення чоловічого катетера	Медичний працівник, який проводить маніпуляцію, стає праворуч від хворого; лівою рукою бере статевий член, відхиляючи його голівку до передньої черевної стінки, відкриває вічко сечівника, у яке за допомогою пінцета вводить заокруглений кінець катетера, змащений стерильним гліцерином. Пінцетом обережно проштовхує катетер у сечовий міхур, підтримуючи статевий член рукою
10.Уведення жіночого катетера	Після туалету зовнішніх статевих органів стерильним зотонічним розчином натрію хлориду катетер уводять у сечівник до появи сечі
11.Узяття сечі на посів	Зовнішній кінець катетера зберігають стерильним. Сечовий міхур спорожнюють і вводять у нього 50 мл розчину, що містить 40 мг неоміцину і 20 мг поліміксину. Через 10 хв збирають проби сечі у стерильний флакон у кількості 20-30 мл
12. Завершення процедури	Виймати катетер потрібно до того, як витече вся сеча, щоб стумінь сечі промив сечівник
13.Доставка матеріалу до лабораторії	Якнайшвидше сечу доставляють після її отримання (протягом 30 хв), оскільки мікроби, що містяться в сечі, швидко розмножуються за кімнатної температури, що може спричинити одержання помилкових результатів при визначенні ступеня бактеріурії.

 

 

Узяття жовчі для бактеріологічного дослідження

 

Основні етапи	Зміст
1.Підбір необхідного матеріалу та інструменттарію	Дуоденальний зонд (стерильний), штатив з 8-10 пробірками (із них 3 стерильні з живильним середовищем для збирання порцій А,В,С), 4 шприци 20 мл, 33% розчин магнію сульфату, рушник, валик, грілка, 70% спирт, спиртівка, сірники
2.Заповнення меди-чної документації	Оформлюють направлення за формою 204 о, позначають пробірки
3.Підготовка хворо го, пояснення суті процедури та нада- ння необхідного положення	Зондування проводять натще. Визначають відстань, на яку потрібно ввести зонд. У положенні хворого стоячи вимірюють відстань від його пупка до різців (1-а позначка на зонді), додають відстань на довжину долоні хворого (2-а позначка), далі роблять позначку через 10 см (3-я позначка). Зубні протези перед зондуванням необхідно зняти. Краще зондувати хворого в положенні сидячи. Хворого садять на кушетку, пропонують зробити глибокий вдих носом, потім ковтальні рухи, які треба повторити для засвоєння кілька разів; це необхідно при ковтанні зонда (оливи)
4.Уведення зонда в дванадцятипалу кишку	Підтримуючи кінець зонда лівою рукою, медсестра правою рукою, тримаючи зонд на відстані 10-15 см від оливи, кладе його за корінь язика і просить повторити комплекс рухів вдих носом – ковтання. У разі появи позивів до блювання хворий повинен затиснути губами зонд і глибоко дихати носом, після чого намагатися проковтнути зонд. Якщо він не може зробити перші ковтальні рухи, йому дають випити води, з якою він повинен проковтнути оливу. Проходження зонда здійснюється також за рахунок маси оливи та перистальтичних рухів стравоходу й шлунка. Коли зонд увійшов  у шлунок (1-а мітка), хворого вкладають на правий бік на тугий валик і кладуть грілку під праве підребіря. Таз хворого має бути трохи піднятий. Вільний кінець зонда опускають у нестерильну пробірку. Хворий поступово, уводячи собі зонд на 1-2 см у рот, продовжує ковтання його до виходу зі шлунка (2-а мітка). Через 1-1,5 год розкривається воротар ний отвір і олива потрапляє у дванадцятипалу кишку (3-я мітка)
5.Отримання порцій А,В,С	Перед узяттям жовчі кінець зонда обробляють 70% спиртом, перші 1-2 мл жовчі для бактеріологічного дослідження не використовують. Її випускають у лоток. Жовч для бактеріологічного дослідження (10-20 мл) збирають у стерильні пробірки, кожну порцію в окрему пробірку безпосередньо через зонд або за допомогою окремого стерильного шприца, який підєднують  до зонда. Спочатку із зонда починає витікати шлунковий сік. Поступово до нього домішується жовч, а через 30-40 хв із зонда починає вільно витікати золотисто-жовта рідина з лужною реакцією – порція А. Після отримання порції А в дванадцятипалу кишку вводять 50 мл підігрітого до 40*С розчину магнію сульфату або ін. ентерального подразника, на кінець зонда накладають затискач. Через 10 хв затискач знімають. М'яз – замикач жовчного міхура розкривається і міхурові жовч (порція В) темно-коричневого кольору надходить у пробірку. Після закінчення виділення міхурової жовчі починає витікати прозора рідина світло-лимонного кольору – печінкова жовч (порція С)
6.Посів жовчі на живильне середовище	Якщо жовч для бактеріологічного дослідження збирали за допомогою шприців, то переливати її в пробірки з живильним середовищем потрібно над полум’ям спиртівки. Краї пробірок попередньо обпалюють над полум’ям спиртівки, потім переливають 1-2 мл жовчі. Пробірки закривають над полум’ям спиртівки попередньо обпаленим корком.
7.Завершення процедури	Після отримання порції С зонд обережно виймають, хворого із процедурного кабінету переводять у палату або бокс. Пробірки без затримки відправляють у лабораторію, запобігаючи охолодженню і висиханню, з дотриманням правил асептики та біологічної безпеки при роботі з інфекційним матеріалом

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть збудників черевного тифу та паратифів А, В.

2. Як розповсюджуються ці хвороби?

3. Основні клінічні прояви черевного тифу.

4. Назвіть специфічні ускладнення.

5. Які ознаки рецидиву?

6. Клінічні відмінності паратифів А та В.

7. Діагностичні критерії черевного тифу.

8. Правила забору матеріалу для бактеріологічного дослідження.

9. Особливості догляду за хворими.

10. Умови виписування реконвалесцентів зі стаціонару.

11. Особливості диспансерного нагляду.

12. Яка робота проводиться в епідемічному осередку?

Завдання і ситуаційні задачі

1. Складіть перелік питань для з’ясування епіданамнезу у хворого на

черевний тиф.

2. Зобразіть на температурному листку зміни температури тіла і часто-

ти пульсу при кишковій кровотечі у хворого на черевний тиф.

3. У чоловіка, який 2 тиж. тому перехворів черевним тифом, з’явились

субфебрильна температура тіла, розеоли на тулубі. Пульс став часті-

шим, пальпується збільшена селезінка.

 Що могло спричинити  погіршення стану? Що необхідно зробити?

4. У хворого на черевний тиф після надсадного кашлю зблідло обличчя,

шкіра вкрилась потом, з’явились незначні болі в животі. Пульс частий.

Що можна запідозрити? Ваші дії?

5. Хворому з підозрою на черевний тиф лікар призначив бактеріологіч-

не і серологічне дослідження.

Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію.

6. Хворому на черевний тиф з дому принесли передачу: рисовий суп,

картопляне пюре, салат зі свіжої капусти, жарену котлету, пляшку

кефіру, свіжоспечену булочку.

Які з продуктів можна йому передати?

ЛІТЕРАТУРА

Основна

Андрейчин М.А., О.Л. Івахів Медсестринство при інфекційних хворобах. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. — К.: Здоров’я, 2001.

Денисенко О.В. Інфекційні хвороби в модулях: навч. посіб. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2010. — 168 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології. — К.: Здоров’я, 2002.

Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю., Лишенюк С.А. Клінічне медсестринство в інфектології. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010.

Додаткова

Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б. — К.: Вища шк., 1995.

Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. Андрейчина М.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін поточна доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.