Група 3 – А с/с. Лекція № 5. Тема: Шигельоз. Холера. Викладач Гладкий О.А. Дата 06 квітня 2022 р.
Група 3 – А с/с. Лекція № 5.
Тема: Шигельоз. Холера.
Викладач Гладкий О.А.
Дата 06 квітня 2022 р.
Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/
ТЕМА № 5 ХОЛЕРА, ШИГЕЛЬОЗ.
Сучасна
епідеміологічна характеристика холери як карантинної інфекції.
Холера (сholera) – особливо небезпечна
гостра кишкова інфекція, що спричинюється холерними вібріонами.
Характеризується ураженням ферментних систем слизової оболонки тонкої кишки з
виникненням проносу і блювання, внаслідок чого розвиваються зневоднення,
демінералізація і розлади кровообігу.
Етіологія та
епідеміологія.
Збудником є
холерний вібріон (Vibrio cholerae) серогрупи О1, яка складається з двох
підвидів – класичного і ЕльТор. Кожний підвид ділиться на три серовари: Огава,
Інаба і Гікошима. В останні роки вважають, що між підвидами збудника суттєвої
різниці немає.
Основи
патогенезу. Збудник проникає в організм з водою чи їжею.
Частина
вібріонів гине в кислому вмісті шлунка, решта – потрапляє
в кишки, де починає інтенсивно розмножуватися.
Ентеротоксин-
холероген, який мікроби виділяють, активізує ферментні системи ентероцитів, що
зумовлює різке збільшення секреції електролітів і води у просвіт кишок. Вони
виводяться з організму при проносі і блюванні. Внаслідок цього різко зменшується
об’єм циркулюючої крові, відбувається її згущення, зневоднення організму,
настає дефіцит електролітів, зокрема, втрати калію можуть становити третину
його вмісту в організмі, розвивається метаболічний ацидоз. Втрати рідини за час
хвороби можуть бути надзвичайно великими – перевищувати масу тіла хворого. На
тлі нестачі солей та ацидозу з’являються часті корчі м’язів кінцівок.
Розвивається дегідратаційний шок, що в разі ненадання допомоги закінчується
смертю хворого.
Клінічні
ознаки холери.
Методи лабораторної
діагностики.
Експрес-діагностика.
Правила
взяття і транспортування інфікованого матеріалу до лабораторії.
Диференціальна
діагностика холери, принципи лікування.
Первинна і
компенсаторна регідратація.
Застосування
антибіотиків.
Особливості
догляду за хворим.
Критерії
виписування зі стаціонару.
Диспансерне
спостереження.
Профілактичні
заходи в осередку.
Організація та проведення первинних
заходів при виявлені хворого на холеру:
1. Медпрацівник при виявленні хворого (підозри) повинен поінформувати про це керівника закладу, а останній – вищі установи та керівників ін. служб, що задіяні в проведенні протиепідемічних заходів.
2. Провести тимчасову ізоляцію
хворого від оточуючих за місцем виявлення хворого до його госпіталізації.
3. Надання невідкладної медичної
допомоги необхідно здійснювати за життєвими показаннями наявними засобами.
4. Заходи з особистого захисту від
інфікування: медичний працівник повинен захистити відкриті частини тіла, які
можуть стати вхідними воротами інфекції (медичний халат, марлева маска, шапочка
або хустка, гумові рукавички або будь-які підручні засоби, пристосувавши їх за
даних умов.
5. Проведення поточної дезінфекції в
оточені хворого. Не дозволяти користуватися санвузлом, виливати випорожнення,
блювотні маси без знезараження у каналізацію.
6.Виявити всіх осіб, що спілкувалися
з хворим, скласти списки.
7. Госпіталізація хворого в умовах
максимального забезпечення протиепідемічного режиму, силами станції швидкої
допомоги або лікувально-профілактичного закладу з наступною дезінфекцією
транспорту на території інфекційної лікарні.
8. Заходи особистої екстреної
профілактики: при контакті з хворим медичному працівнику, крім одягання
захисного одягу, слід провести заходи з особистої екстреної профілактики.
|
Основні етапи |
Зміст |
|
1.Підбір
необхідного матеріалу та інструментів |
Стерильні
ложки, стерильні скляні трубки з гумовою грушею малого калібру, стерильні пробірки
та флакони з 1% лептонною водою, стерильні тампони, шпателі, стерильні
алюмінієві петлі, пергаментний папір, бікс, підкладне судно або мірний посуд
без слідів дезінфікуючих розчинів. У підкладні ємкості (горшки, судна)
підкладають чашки Петрі або вощаний папір, щоб уникнути контакту
досліджуваного матеріалу з посудом, який оброблявся дезрозчином. |
|
2.Підготовка
медперсоналу |
Відбір
проб проводять у протичумному костюмі ІІ типу (комбінезон або піжама, каптур
– велика косинка, протичумний халат, ватно-марлева маска, гумові рукавиці,
шкарпетки, гумові чоботи, рушник). |
|
3. Відбір
проб |
Нативний
матеріал: -
випорожнення, блювотні маси чи промивні води відбирають 10-20мл, стерильними
скляними трубками або стерильними ложками переносять із підкладних ємкостей у
стерильний посуд або висівають на 1% пептонну воду (рН 7,8) і доставляють у
лабораторію протягом 6 год. Якщо матеріал не можуть доставити протягом 6 год,
його висівають у флакон з 50 мл 1% ПВ (рН 9,5) та зберігають у термостаті
протягом 24 год; - жовч збирають при дуоденальному
зондуванні в лікувальному закладі. В окремі пробірки збирають дві порції – із
жовчного міхура (порція В) та жовчних проток (порція С) |
|
Ректальний
відбір проб: - за
відсутності випорожнень стерильний тампон уводять у пряму кишку на глибину
5-6 см, збирають вміст зі стінок кишки і вносять у флакон або пробірку з 1%
ПВ. Дерев'яний стрижень використовують одноразово. При
використанні алюмінієвої петлі її змочують стерильним ізотонічним розчином
натрію хлориду або 1% ПВ і висівають на чашку Петрі з лужним агаром: - за
наявності водянистих випорожнень для відбору матеріалу можна використати гумовий
катетер № 26 або № 28, один кінець якого уводять у пряму кишку, а другий
опускають у банку. |
|
|
4. Доставка
матеріалу до лабораторії |
Флакони та
пробірки ретельно закривають притертими корками. Зовнішні стінки ємкості з
матеріалом ретельно обтирають дезрозчином. Потім пробірки, корки заклеюють
лейкопластирем. Кожну пробірку чи банку окремо поміщають у поліетиленовий
пакет, якій щільно зав'язують. Пробірки вміщують у металевий пенал, край між
кришкою і пеналом заклеюють лейкопластирем. Пенал загортають у целофан і
поміщають у бікс або металеву скриньку. Кожну банку замотують окремо в марлю
і також поміщають у бікс або металеву скриньку, яку запечатують особистою
печаткою лікаря і з посильним відправляють у лабораторію. До посилки
додається супровідний документ, у якому вказують ПІБ та вік хворого, діагноз,
дату початку захворювання, дату відбору матеріалу, характер матеріалу,
приймання антибіотиків, ін. специфічне лікування, а також ПІБ, посаду
медпрацівника, який відібрав матеріал. Транспортують
матеріал до лабораторії на службовому транспорті. Узятий
матеріал із прямої кишки потрібно направляти в лабораторію по мірі
надходження, але не пізніше ніж через 24 год з моменту його відбору. Термін
доставки нативного матеріалу (випорожнення, блювотні маси, промивні води,
жовч) не повинен перевищувати 3 год. |
Шигельоз (shіgellosis, дизентерія) – гостра кишкова інфекційна хвороба людини, яка
спричинена шигелами і характеризується запаленням слизової оболонки переважно
дистального відділу товстої кишки, що супроводжується переймистим болем у
животі, проносом та інтоксикацією.
Етіологія. Збудниками
є шигели, які розділені на 4 види:
А – Shigella
dysenteriae, до якої належать шигели Григор’єва-Шига, Штуцера-Шмітца,
Ларджа-Сакса;
В– Sh. flexneri;
С– Sh. boydii;
D– Sh sonnei.
Етіологія та епідеміологія шигельозу. Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі з легким і стертим перебігом інфекції (80-90 % заражень), а також реконвалесцентні носії. Особливу загрозу створюють хворі та носії збудників, що працюють у системі харчування і водопостачання, дошкільних дитячих закладах.
Основи
патогенезу. Шигели потрапляють в організм лише через рот. У шлунку
й тонкій кишці частина їх гине, вивільняючи токсини.
Решта
досягає товстої кишки, проникає в слизову оболонку її дистального відділу
(сигмоподібної та прямої кишок) і розмножується. Продукуючи токсини, шигели
спричинюють місцеву запальну реакцію, на слизовій оболонці утворюються ерозії
та виразки. Виникає пронос, розвивається дисбактеріоз кишок. Уражаються також
нервова і серцево-судинна системи. Імунітет після перенесеного захворювання
короткочасний, видоспецифічний.
Класифікація
клінічних форм хвороби. Розрізняють типову (колітну) і
атипові (гастроентероколітну і гастроентеритну) форми шигельозу.
Опорні
симптоми. Інкубаційний період триває від 12 год до 7 діб, у середньому 2-3
доби. Хвороба здебільшого починається гостро: з ознобу, підвищення температури
тіла, болю в животі та проносу.
Характеристика
випорожнень хворого на дизентерію. Колітна форма
супроводжується інтоксикацією і проносом.
Найчастіше температура тіла субфебрильна або підвищується до38-39 °С. Шкіра
бліда. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт запалий. Виникає біль різної
інтенсивності, частіше переймоподібний у ділянці сигмоподібної і прямої кишок,
який посилюється при дефекації (тенезми). Позиви на дефекацію не завжди
закінчуються дефекацією (“несправжні позиви”). Сигмоподібна кишка пальпується у
вигляді болючого, щільного, потовщеного тяжа. Частота дефекації – від 3 до 20
разів за добу і більше. Випорожнення поступово втрачають каловий вигляд,
з’являються домішки слизу і крові. Інколи випорожнення мізерні й складаються
лише з густого слизу з домішками крові або гною (“ректальний плювок”).
Дефекація не приносить хворому полегшення.
Диференціальна
діагностика шигельозу.
Лабораторна
діагностика.
Частота
висіву шигел з калу не перевищує 50-70 %. Виділити збудника з блювотиння
вдається дуже рідко;
Правила
забору матеріалу
Для
дослідження беруть блювотиння (при атипових формах) і кал до початку
антимікробного лікування. Випорожнення забирають після акту дефекації
(самовільного або спровокованого ректальним введенням повітря), при відсутності
їх використовують ректальні тампони чи ректороманоскопію.
Кал (краще
слизово-гнійні грудочки) забирають з ділянок, які не містять крові, бо
бактерицидна дія її може завадити отримати культуру шигел. Для посіву
використовують середовища Плоскірева, бактоагар Ж, інші штучні
живильні середовища.
Застереження!
Треба пам’ятати, що шигели швидко гинуть у випорожненнях. Тому посів роблять у
найближчі хвилини після відбору матеріалу. Якщо це неможливо, то пробу калу
кладуть у холодильник (при температурі 4 °С) або зберігають у консерванті (30 %
гліцерину та 70 % фізіологічного розчину хлориду натрію). Тривалість такого
зберігання не повинна перевищувати 2 год.
Принципи
лікування хворого.
Показання
для госпіталізації хворих на шигельоз
Клінічні
•тяжкий і
середньотяжкий перебіг хвороби
•наявність
тяжких супровідних захворювань
•вік
хворого: діти до 3 років, похилий і старечий
Епідеміологічні
•хворий чи
члени його сім’ї належать до декретованих груп населення
•проживання
з дітьми, які відвідують дитячі дошкільні заклади
•відсутність
вдома умов для підтримання протиепідемічного режиму
•проживання
в гуртожитку
Критерії
виписування хворих із стаціонару, диспансерне спостереження за
реконвалесцентами.
Профілактика
шигельозу.
Питання для
самоконтролю
1. Які
мікроорганізми спричинюють шигельоз?
2. При яких
обставинах може захворіти людина?
3. Основні
клінічні прояви колітної форми хвороби.
4. Як
проявляється гастроентероколітна форма шигельозу?
5. Як
підтверджують діагноз шигельозу?
6.
Особливості догляду за хворими.
7. Які
засоби використовують у лікуванні хворих?
8. Умови
виписки реконвалесцентів зі стаціонару.
9.
Особливості диспансеризації перехворілих.
10. Як
вберегтися від захворювання?
Вирішіть тести:
1. Посів матеріалу при відборі проб для дослідження на
холеру
проводять на пептонну воду:
A.
1 %;
B.
2%;
C.
3%;
D.
4 %;
E.
5%.
2.
З якою метою
перед узяттям крові для бактеріологічного дослідження хворому (за відсутності
протипоказань) можна вводити адреналін: підвищити артеріальний тиск;
A.
зумовити
скорочення селезінки і вихід у кров’яне русло збудників;
B.
запобігти
колапсу;
C.
запобігти
тромбуванню голки;
D.
запобігти
гемолізу крові?
3.
Відбір проб
для дослідження на холеру проводять у:
A.
протичумному
костюмі І типу;
B.
протичумний
костюм не використовують;
C.
протичумному
костюмі III типу;
D.
протичумному
костюмі IV типу;
E.
протичумному
костюмі II типу.
4.
Матеріал із
прямої кишки, зібраний при відборі проб для дослідження на холеру, потрібно
доставляти в лабораторію не пізніше ніж через:
A.
12 год;
B.
16 год;
C.
24 год;
D.
28 год;
E.
32 год.
ЛІТЕРАТУРА:
Основна
1. М.А. Андрейчин М/с при інфекційних хворобах.
2. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.;
Вища шк., 1995.
3. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство
в інфектології з елементами епідеміології.- К.; Здоров’я, 2002
Додаткова
1. Посібник з діагностики, терапії та профілактики
інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.;
Здоров’я, 1994
2. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. –
Тернопіль: Укрмедкнига, 2000
3. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ
4. Газета «Здоров’я України», - Київ
Інформаційні ресурси
https://tdmuv.com/books/meds_andr.pdf Андрейчин М/с при інфекційних хворобах.
http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=1839433
А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.
https://www.kodges.ru/medik/naukmed/205819-nfekcyn-hvorobi.html
https://www.twirpx.com/file/2257809/ А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні
хвороби.
http://www.monada.lviv.ua/old/instructional/002/001/001.pdf Самостійна робота
http://krutikova.ucoz.ru/load/22-1-0-199 Алгоритми практичних навичок
Свої роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@gmail.com
З повагою ваш О.А.
Комментарии
Отправить комментарий